ЗГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зголи́ти; // зго́лено, безос. присудк. сл. * Образно. Метрів шістдесят лишилося димаря, а метрів сорок примірно снарядами зголено (Вол., Озеро.., 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 518.