ЗГО́РБИТИ, блю, биш; мн. зго́рблять; док., перех.
1. Вигнути горбом (спину). Наймит сміявся в рукав, аж спину згорбив (Н.-Лев., III, 1956, 204).
2. тільки 3 ос. Зігнути, зсутулити (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Робота мене згорбила, не розкіш (Укр.. присл.., 1955, 30); Мене давно вже горе згорбило (Барв., Опов.., 1902, 298); Старий замовк. Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула, згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 519.