ЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех., рідко.
1. Обнести огорожею; загородити. Не одна баба город згородила (Номис, 1864, № 2586).
2. Те саме, що споруди́ти. Визволь нас од вічного гада; Бо хотять же нас поглотити, Піч огненну згородити (Чуб., І, 1872, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 520.