ЗГРОМА́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до згрома́дити. Сіно лежало згромаджене та ждало його руки (Коб., III, 1956, 499); Перед піччю на бантині сушиться шмаття, за піччю згромаджене усяке дрантя (Л. Укр., IV, 1954, 212); Я звик до гір, до полів, до сільського роздолля. А в місті все згромаджене, каменем вистелене (Чендей, Поєдинок, 1962, 48).
2. у знач. прикм. Який згромадився, зібрався докупи (про всіх або багатьох). Дочасно ластівок згромаджені полки Летять над водами, рухливі та легкі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 524.