ЗГУ́СНУТИ і розм. ЗГУ́СКНУТИ, не; мин. ч. згус і згуск, ла, ло; док.
1. Зробитися густим, густішим; загуснути. Пара від холоду згусне (Сл. Гр.).
2. перен. Стати насиченим, інтенсивним, густим (про сутінки, темряву і т. ін.). Коли згусли сутінки, замовкла й метушня (Тулуб, Людолови, II, 1957, 299); Навколо згусла темрява (Трубл., Лахтак, 1953, 111); Згускли тіні між деревами (Вас., II, 1959, 334).
3. перен. Стати нижчим за тоном (про голос, звук і т. ін.). Голос Григорів згуск до хрипоти (Головко, II, 1957,311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 527.