ЗГІ́РКНУТИ, ну, неш, док.
1. Стати гірким. Хай хмурять чола одвічні скептики — вони не здатні до життєвих пристрастей, і зайва склянка вина молодості згіркне і зав’яне, дійшовши до їхнього шлунка (Ю. Янов., І, 1958, 176).
2. перен. Сповнитися гіркотою, сумом. Чи мало горба погнув [Остап]? Напозичався? Навідроблявся? Набрався зневаги? Аж душа згіркла… (Горд., II, 1959, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 513.