ЗГІ́РОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до згі́рок. Веде [дівчина] його на згірочок та й показує — простягає руку вдалину. «Се,— каже,— се шлях на мою сторону» (Вовчок, І, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 514.