ЗДВИГА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся і ЗДВИ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДВИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся і рідко ЗДВИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Підніматися, вставати, зсовуватися з місця. Надіває [пан маршалок] калоші поверх черевиків і тихесенько йде до кабінету своєї жінки, що все ще якось не може здвигнутись з ліжка (Фр., II, 1950, 382); Ноги [у Одарки] перестали боліти так, як перше, так що їй стало вільно спочатку самій здвигнутись з місця, а далі й злізти з печі, і переступати потроху (Григ., Вибр., 1959, 56); Народ поторопів, ніхто не здвинувся з місця, не промовив слова (Мирний, І, 1954, 314).
Бро́ви здвигну́лись (здви́нулись) — брови зійшлися докупи, насупилися. Брови в Галі на хвилину здвинулись, буцім від тяжкої думки (Мирний, II, 1954, 242).
2. тільки 3 ос., книжн. Підноситися, зводитися. На таких фундаментах, на таких стінах може з часом здвигнутися пишне, сміле склепіння (Фр., І, 1955, 31).
3. тільки док. Здригнутися, затремтіти під впливом якихось почуттів. Для маленьких ніг [дівчинки] три верстви — ой, яка далечінь!.. Аж здвигнулася з остраху мати (Головко, І, 1957, 87); // Сколихнутися, задвигтіти під дією чого-небудь. Дунай закипів там, здвигнулись Балкани, грохочуть в безодню землі істукани (Тич., II, 1957, 221); Здвигнулися важкі тумани дніпрові і знялися над поверхнею води (Ле, Мої листи, 1945, 203).
ЗДВИГА́ТИСЯ2, а́ється і ЗДВИ́ГУВАТИСЯ, ується, недок. Пас. до здвига́ти 2-4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 532.