ЗДВИ́ГНЕНИЙ, ЗДВИ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здвигну́ти 2-4. Мов нова, всемогучою волею здвигнена скеля, так піднімалася кам’яна гать усе вище й вище (Фр., VI, 1951, 118); // у знач. прикм. Роботяща, покірна людина здається з неї [Чайчихи], поки не глянеш на ті брови здвигнуті, чорні (Вовчок, І, 1955, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 532.