ЗДЕ́РЖАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до здержа́ти.
2. у знач. прикм. Урівноважений, стриманий. Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ (Л. Укр., III, 1952, 342); // Який не виявляється в повній мірі; приглушений. Поміж людьми пішов здержаний регіт (Мирний, І, 1954, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 534.