ЗДЕ́РЖЛИВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що зде́ржаний 2. Другий [Хома] усе скептичний, іноді цинічний, здержливий і мовчазливий (Фр., IV, 1950, 306); // Який не виражає грубості, різкості. Коли говорила [Домініка] або оповідала що — слухала її радо. Говорила добірними, здержливими словами (Коб., II, 1956, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 534.