ЗДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до дивува́тися. Карпо найняв музики дівчатам. Усі дівчата здивувались (Н.-Лев., II, 1956, 277); Я пам’ятаю, як я здивувався Нечуваній, високій простоті [М. Кропивницького ] (Рильський, І, 1956, 208).
◊ Ди́вом здивува́тися — бути дуже враженим чим-небудь. Старий Федір дивом здивувався, а Марина від дива й не здише! (Мирний, IV, 1955, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 536.