ЗДИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗІДРА́ТИСЯ і ЗДЕ́РТИСЯ, здеру́ся, здере́шся; мин. ч. зідра́вся, ра́лася, лося і зде́рся, лася, лося; наказ. сп. здери́ся; док.
1. Відділятися, зніматися (про верхній шар чого-небудь).
2. розм. Перемагаючи труднощі, насилу сходити, підніматися вгору, злазити на що-небудь. Гори і гори без краю!..— Побачила б оце Явдошка, де її Хома здирається до неба, то не впізнала б Хоми! (Гончар, III, 1959, 102); Потім зідрався [Тимко] кручею до хати, зайшов у комору і ліг (Тют., Вир, 1960, 48); Як птах бистрий, звідкись виринув хлопчик. Без драбини, по дереву,здерся на дах, до голубів (Петльов., Хотинці, 1949, 10).
3. тільки недок. Пас. до здира́ти 1-3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 537.