ЗДИ́РЩИК, а, ч., розм. Те саме, що зди́рник. Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб скрутить заробітчан. Здирщик на всю округу! (Горд., II, 1959, 176); В тих книжках написано, що царі, пани й попи — перші здирщики! Гнобителі!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 537.