Слово "здичавіти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати диким, неприрученим (про тварин). В Австралії динго цілком здичавіли і тепер тут, подібно до наших вовків, чинять серед місцевої фауни великі спустошення (Посібник з зоогеогр., 1956, 19); // Стати некультивованим (про рослини). Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Янов., V, 1959, 143); Від смерті Аркадія.. ніхто не займався ними [чорнобривцями], і вони здичавіли (Вільде, Сестри.., 1958, 408); // Стати запущеним, порости бур’яном (про сад, поле і т. ін.). Поросте бур’янами земля, здичавіє, забудуть люди, яка сівозміна де була… (Кучер, Чорноморці, 1956, 207).

2. перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим. Старий зовсім здичавів. Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Ірчан, II, 1958, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 538.