ЗДОВЖ1, присл., розм. Те саме, що уздо́вж1. На широкому узбіччі, що лащилося до сонця, сіріли здовж зруби (Чендей, Вітер.., 1958, 165).
ЗДОВЖ2, прийм. з род. в. Те саме, що уздо́вж2. Здовж усіх чотирьох стін просторої зали уставлені були крісла (Фр., VI, 1951, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 544.