Слово "здоров'я" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗДОРО́В’Я, я, с. Стан організму, при якому нормально функціонують усі його органи. [Публій (до Йоганни):] Я радий, що рідний край вернув тобі здоров’я (Л. Укр., III, 1952, 177); Міцно й радісно відчував він своє кремезне тридцятилітнє тіло, повне буйної сили і здоров’я (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); Загальновідомо, що чим міцніше здоров’я людини, тим легше вона переносить усякі труднощі, несприятливі кліматичні умови, рідше хворіє (Наука.., 8, 1959, 22); // Той чи інший стан, самопочуття людини. Він.. розпитував у Тетяни про здоров’я вчительки (Коцюб., І, 1955, 314).

Ва́ше (твоє́) здоро́в’я — звертання до особи, за здоров’я якої п’ють. [Хрипун:] Пропоную випити за брата нашого дорогого командуючого.. Ваше здоров’я (Корн., II, 1955, 31); До́брого здоро́в’я див. до́брий; За здоро́в’я чиє — побажання бути здоровим тому, за кого проголошують тост. — За здоров’я твоєї дочки, — підняв склянку Сіробаба. — В нього ж там така степовичка росте… (Гончар, Тронка, 1963, 71); На здоро́в’я — усталений вислів, який уживають, подаючи кому-небудь пити, їсти або як відповідь на слова вдячності за щось.— Питки хочеш, сину?— спитався, підійшовши, Грицько.— Пий на здоров’я (Мирний, І, 1954, 302); — От спасибі тобі, Юхиме,— за останнім снопом подякувала Катря.— На здоров’я, молодице, — відповів Юхим (Головко, II, 1957, 199); Пита́ти (пита́тися, спита́ти) на здоро́в’я — питати про самопочуття. Було вона в своєму селі йде — той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує (Вовчок, І, 1955, 27); При здоро́в’ї — про здорову (у 1 знач.) людину. — А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 547.