ЗДОРО́ВИТИ, влю, виш; мн. здоро́влять; недок., перех., розм.
1. Те саме, що поздоровля́ти. З нею залюбки віталися, ..здоровили з приїздом матусі і сина (Баш, На.. дорозі, 1967, 89); — Вона [черешня] завжди перша здоровить мене з весною,— каже старий (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60).
2. також без додатка. Здоровкатися, вітатися з ким-небудь. Його здоровлять низенько малі й великі, старі й молоді (Коб., І, 1956, 67); Жандарм входить, по-військовому здоровить (Ірчан, І, 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 547.