ЗДОРОВУ́ЛЯ, і, ж., розм. Людина перев. високого зросту, яка відзначається силою і міцним здоров’ям. — Ці дві здоровулі на хліб уже хай заробляють, бо в нас он їх повна хата, а батько плохий (Збан., Малин. дзвін, 1958, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 547.