ЗДРАВОМИ́СЛЯЧИЙ, а, е, книжн. Який мислить, міркує розумно, правильно. — Я тільки радітиму, коли мої сумніви будуть розвіяні, я, як і кожна здравомисляча людина, прагну до істини (Збан., Малин. дзвін, 1958, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 548.