ЗДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДРУЖИ́ТИСЯ, здружу́ся, здру́жишся, док. Зближуватися, ставати друзями. До всього прислухалася, придивлялася, міцніше здружувалася з дівчатами своєї ланки Христя (Грим., Незакінч. роман, 1962, 205); Батько та мати раяли їй іти до їх, у село,— вона сама не схотіла, так уже вони зжилися, здружилися з Оришкою (Мирний, IV, 1955, 208); Хоч батальйон устиг уже пройти аж до Житомира, проте Успенський все ще не здружився з бійцями (Панч, II, 1956, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.