ЗДРЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. Дряпаючи чим-небудь гострим, твердим, здирати, зскрібати, зчищати щось. Він, не довго думавши, давай зовсім здряпувать шкурку їм [пташенятам] (Тесл., З книги життя, 1949, 17); Сів [Довбанюк] на той самий сінешній поріг, здряпав плісень [з лемішки], та як почне їсти, як почне!.. (Фр., II, 1950, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.