ЗДРІБНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до здрібні́ти. Сонце сьогодні цілий день шукало продухи в небесній кризі, іноді воно, здрібніле за зиму, ребром вибивалося на поверхню і відразу ж зникало (Стельмах, І, 1962, 156); // у знач. прикм. [Річард:] В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні.. Нащадки велетів, самі здрібнілі, якась безсила, пещена їх врода (Л. Укр., III, 1952, 42).
2. у знач. прикм., грам. Який указує на зменшену величину предмета або на менший ступінь якості. У деяких займенниках прикметникового типу виступають здрібнілі форми (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 550.