ЗДРІБНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати дрібним за розміром, обсягом. Звернувся [Івоніка] врешті на широкий гостинець і пішов. За якийсь час здрібнів на нім здалека, мов чорна точка, і згубився (Коб., II, 1956, 108); Він [трояндовий кущ].. дуже розрісся, здичавів, і троянди на ньому здрібніли (Донч., IV, 1957, 218).
2. перен. Зробитися незначним, утратити важливість, внутрішню значимість, глибину. Всі нещастя, злигодні, знущання, яких зазнавалося од ворогів досі, ізблякли й здрібніли, відсунулися геть (Ю. Янов., Мир, 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 550.