ЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко. Міцний, дужий. Усім хазяйством доводиться правувати Максимові. А тепер ще — лікнеп. Важко, але нічого — хлопець здужалий, ще й не те вивезе… (Речм., Весн. грози, 1961, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.