ЗДУМІ́ННЯ, я, с., діал. Стан за знач. здумі́ти і здумі́тися. [Килина (оговтавшись від здуміння, ворожо):] Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! Ну-ну, тепер не довго настоїшся!.. (Л. Укр., III, 1952, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.