ЗЕЛЕНА́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до зелена́вий. Земля.. забуяє зеленавістю сходів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 324); Щонайстрашніше і найогидливіше — це мертва зеленавість і прозорість шкіри (Смолич, І, 1958, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 553.