ЗЕМЛЯ́К, а, ч. Уродженець однієї з ким-небудь місцевості. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1963, 105); — А ви його знаєте? — Ну, аякже! Земляки. З одного села. Разом до школи ходили (Головко, II, 1957, 453).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 558.