ЗЕМЛЯ́НИН, а, ч. Житель планети Земля. От і Земля! Рідна, отча Земля! Навряд чи хто із землян може відчути до неї, своєї матері-годунальниці, таку синівську любов, як ті, хто відривався від неї на кілька діб (Рад. Укр., 27.IX 1962, 3).
ЗЕМЛЯНИ́Н, а, ч., заст. Селянин. Кругом столу обсідали другі гласні — горожани й земляни (Мирний, II, 1954, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 558 - 559.