ЗЕ́РНЯТОЧКО, розм. ЗЕРНЯ́ТОЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до зе́рнятко і зерня́тко. Молотив бідолаха цілісінький день; увечері роззувся, дивиться — в постоли заскочило тільки два зерняточка (Стор., І, 1957, 31); Піонерам теж турбота: Колоски збирають тут. І зерняточко ніде На ланах не пропаде! (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 72).
ЗЕРНЯ́ТОЧКО див. зе́рняточко.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 562.