ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.
1. Те саме, що зимівни́к 1. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).
2. Те саме, що зимі́вник. Скінчивши своє діло, недовго він зоставався в коші, дуже вже старий був і, подякувавши за хліб-сіль, помандрував собі у степи, щоб де-небудь сісти зимовиком і завести пасіку, бо дуже кохався у бджолі (Стор., І, 1957, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 567.