ЗЛАСКА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. зласка́вляться; док., рідко.
1. над ким і без додатка. Виявити жаль, співчуття до кого-небудь; зробити ласку, милість комусь. — Подякуйте також цьому добродієві, що з уваги на те, що ви визнали себе винними, просив зласкавитись над вами! (Фр., VI, 1951, 198); — У Дениса я позичив двадцять карбованців на коня, і оце мені за тиждень виходить їх оддавати… Як не зласкавиться Денис, не відсуне строку, то що я робитиму? (Гр., II, 1963, 352).
2. з інфін. Ласкаво погодитися, захотіти зробити що-небудь. Послали йому позов, а він двічі не зласкавився прибути на суд (Тулуб, Людолови, І, 1957, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 587.