ЗЛЕ́ЖУВАТИСЯ, ується, недок., ЗЛЕ́ЖАТИСЯ, иться, док.
1. Збиватися в єдину масу, ущільнюватися від тривалого лежання. Сніг у холодних країнах злежується і часом набуває зернистої будови (Курс заг. геол., 1947, 137); Копати було неможливо, жужелиця злежалась і перетворилася на суцільний твердий шар (Дмит., Наречена, 1959, 103); Земля за зиму так злежалась, що верхній її шар розпушувався погано (Колг. Укр., 7, 1962, 8).
2. Псуватися від тривалого лежання і поганого зберігання. Злежалось полотно в коморах… Люди прохають — дайте хоч на сорочку,— хай праця людська не гине марно (Коцюб., II, 1955, 19); // М’ятися, утворювати складки на місцях згину від довгого зберігання в згорнутому вигляді (про тканину, одежу).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.