ЗЛЕТ, у, ч; перен., поет. Розвиток чого-небудь, по висхідній, рух уперед. У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань. Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань (Мал., Запов. джерело, 1959, 230); Партія та уряд виявляють увагу і турботу про дальший злет нашого мистецтва, націлюють митців на головне — народність (Літ. Укр., 8.I 1963,1); // Поривання. З чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (Гончар, Тронка, 1963, 336); Поезія і праця — два крила людського життя. Поетичне слово возвеличує людину, воно ж є і злетом її фантазії (Літ. Укр., 5.Х 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.