ЗЛИ́ВА, и, ж.
1. Дуже сильний дощ. Жде спрагла земля плодотворної зливи (Фр., X, 1954, 10); Грім! Блискавка! Злива — не вийти із хати… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 123); * У порівн. Юрма шумить, як злива улітку (Коцюб., І, 1955, 233).
2. перен., яка, чого. Про велику кількість чого-небудь такого, що падає, сиплеться і т. ін. безперервним потоком. Винищувачі ніби змагалися між собою, ..поливаючи ворога зливою куль (Ткач, Моряки, 1948, 32); * У порівн. Гнів упав, як покривало, як шершава злива шовку (Ю. Янов., V, 1959, 38); Зерно золотою зливою бризнуло в засік (Десняк, Десну.., 1949, 310); // Про появу, створення у великій кількості світла, звуків і т. ін. Враз на всіх так і б’є злива світла, на якусь мить люди аж мружаться, засліплені.. гронами електроламп (Гончар, Тронка, 1963, 135); Вавілов сміється. Він сміється з насолодою. Високі істеричні нотки починають з’являтися в цій зливі сміху (Собко, Любов, 1935, 122); Там.. не чути набридливих вигуків паровозів, що наповнювали повітря зливою звуків (Коцюба, Нові береги, 1959, 248); // Про виникнення різноманітних почуттів, думок. Серед оновлених ланів Стояв господар колективу, І срібний жайворонка спів Будив чуттів бадьору зливу (Шпак, Вибр., 1952, 133); Поезія, як і твори музичного мистецтва, має підіймати в душі читача цілу зливу почуттів і думок (Рад. літ-во, 4, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 589.