ЗЛИГА́ТИ1, а́ю, а́єш, док., перех., вульг. З’їсти швидко, жадібно. — З кістками чорт тебе злигає (Котл., І, 1952, 95).
ЗЛИГА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зв’язати мотузкою худобу (перев. за роги).
2. перен., вульг. Звести, з’єднати (любовними стосунками, шлюбом). Напроти.. вже стояв і не зводив з Ясочки живих, як жучки, очей.. хазяїн мануфактурного магазину Федор [Федір] Сопкін, якого доля нерозлучно злигала тепер з Ясочкою (Вас., І, 1959, 346); — Сватайте нашу Пріську. Вам, бачите, клопіт з Данилом, що не хоче господарювати, а нам турботи з Пріською, що не хоче за господаря заміж іти: злигаймо їх докупи (Л. Янов., І, 1959, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 591.