ЗЛИНЯ́ТИ, я́є, док.
1. Втративши попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти. [Олеся і Марфа Варфоломеївна (співають):] Половина літ минуло, Щастя не зазнала, Біле личенько змарніло, Брівоньки злиняли (Кроп., II, 1958, 265); Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив, синя фарба злиняла (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 350); * Образно. Життя без нього для неї [Тані] одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).
2. перен. Утратити жвавість, бадьорість; змарніти. За три тижні посівної кампанії схмурнів, злиняв молодий завгосп (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 179).
3. спец. Скинути або змінити зовнішній покрив (шерсть, пір’я і т. ін.) (про тварин, птахів).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 593.