ЗЛИПА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗЛИ́ПНУТИСЯ і ЗЛИ́ПТИСЯ, пнеться; мин. ч. зли́пнувся і зли́пся, лася, лося; док.
1. Прилипати одне до одного, з’єднуючись, склеюючись (про що-небудь липке, вологе). Зварені галушки відкидають на сито або друшляк, обливають холодною водою, щоб вони не злипались (Укр. страви, 1957, 253); Волосся [Іри] було мокре і, злипнувшись, спливало на ліву скроню, як золотиста металева маса (Дмит., Наречена, 1959, 18).
2. Закриватися, заплющуватися (від сильного бажання спати, від утоми і т. ін.) (про повіки, очі). Зразу ж страшенно захотілося спати..: повіки злипалися, в голові шуміло (Смолич, I, 1958, 84); Тамара думає про лист, очі злипаються від нелюдської втоми, і вона засинає (Хижняк, Тамара, 1959, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 593.