ЗЛИ́ТІСТЬ, тості, ж., перен. Нероздільність, єдність кого-,чого-небудь з кимсь, чимсь. У своїх ліричних віршах В. Сосюра виражає почуття неподільної злитості людини з світом прекрасної природи (Іст. укр. літ., II, 1956, 410); Толстой неповторно великий і оригінальний своєю злитістю з життям і боротьбою багатомільйонних мас селянства (Рад. літ-во, 1, 1961, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.