ЗЛИ́ШНІЙ, я, є, діал. Зайвий. Яка ж я чудна, злишня істота, на котру цілий світ сердиться (Коб., І, 1956, 126); Злишнім було перепрошати мене за те, що були Ви ласкаві поправити мій нескладний вірш (У. Кравч., Вибр., 1958, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.