ЗЛО́БНИЙ, а, е. Сповнений злоби; злий (у 1 знач.). Прибігла фурія із пекла, ..Зла, хитра, злобная, запекла (Котл., І, 1952, 176); Роздратовано лапнув [Івашко] по подушці, нічого не знайшов, щоб розчавити, і сів, злобний, нашорошений (Кач., II, 1958, 349); // Який виражає злобу, злість. Увійшла жінка, висока, худа, зі злобними очима (Март., Тв., 1954, 189); Уже в сінях він чує бідкання Дарини і злобне шипіння брата (Стельмах, І, 1962, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 597.