ЗЛОВМИ́СНІСТЬ, ності, ж. Злий намір. Нещодавно один іноземний кореспондент поставив мені запитання — запитання, за яким не було якоїсь зловмисності (Довж., III, 1960, 310); Суддя став допитувати дівчину; не впевнившись у її вині та зловмисності, він зажадав у її присутності оглянути мерця на тому місці, де все те сталося (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 599.