ЗЛОСТИ́ТИСЯ, злощу́ся, злости́шся, недок., без додатка і на кого — що. Відчувати злість, роздратування; злитися. Поки Петько шукав авто, ми стояли на розі і злостилися (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 362); — Чого ж ти боїшся в білий день? — вже злостилася Мариня, якій потрібно було вийти погодувати молоденьких качат (Вільде, Сестри.., 1958, 356); — Чого це я повинен нарікати на свою долю і злоститися на людей тільки за те, що вони здорові, а я каліка? (Тют., Вир, 1964, 199); Артем весь час нервово жував свою нижню губу, ніби він на неї чомусь злостився (Панч, II, 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.