ЗЛО́ТО, а, с., заст., поет. Золото (у 1 знач.). О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Тич., II, 1957, 74); Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69); * Образно. І поки вітер грав злотом її волосся, ..ся жінка оповідала своє життя (Коцюб., II, 1955, 294).
2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. І залисніло на столах срібло та злото, залисніли на Гані дорогі квітки та сукні (Н.-Лев., І, 1956, 165); [Мартіан:] Чи ти гадаєш, що там тебе вітчим нарядить зараз у злото й пурпур? (Л. Укр., III, 1952, 284); // Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії. Вони й на цвинтарі, в своїх палатах, Зробили злотом розписи багаті… (Шер., Дорога.., 1957, 37); // Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін. Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-золотом (Довж., І, 1958, 43).
3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін. Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Шевч., І, 1951, 202); У багатих злото в касі, У газдів стоги (Фр., XIII, 1954, 181).
4. перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. — Та чи так, мій голубе, срібло моє, злото моє. Чи справді, не обижали? (Вовчок, І, 1955, 347).
ЗЛОТО… Перша частина складних слів, що відповідає: а) слову злотий1 у 2 знач., напр.: злотокри́лий і т. ін.; б) слову зло́то у 1 знач., напр.: злотоли́тий, злотоно́сний; у 2 знач., напр.: злототка́ний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.