ЗЛОТОКО́СИЙ, а, е, поет. Те саме, що золотоко́сий. — Тут може одна помогти — Ізольда Білява. При тій злотокосій тебе і смерть не поборе (Л. Укр., І, 1951, 414); * Образно. Верба спустила віти злотокосі, І жовтий місяць, наче меду жбан (Дмит., Осінь.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 604.