ЗЛУ́ДА, и, ж., діал. Омана. Він стояв, мов причарований, запирав у собі дух і весь тремтів, несвідомо боялися, щоб.. усе те моментально не щезло, не розвіялося, не показалося злудою, сном, марою (Фр., III, 1950, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 606.