ЗЛІКВІДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зліквідува́ти. Всі заходи контрреволюції повинні бути зліквідованими в корені (Еллан, II, 1958,219); — На цьому твою явочну квартиру вважаю зліквідованою! (Ю. Янов., І, 1954, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.