ЗЛІКВІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Припинити діяльність (закладу, установи і т. ін.). Зліквідувавши свою мізерію, він подався до Борислава (Фр., VIII, 1952, 412); — Колгоспів немає? Нема. Зліквідували? Зліквідували. А тепер що — здумали настановляти людей на старий порядок? Ні, це щось не так (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 85).
2. Припинити існування чого-небудь, позбутися чогось. На середину кімнати виходили бригадири, голова колгоспу, окремі колгоспники і говорили про відставання, давали самі обіцянку і закликали інших щирою працею зліквідувати прорив у весняній засівній (Панч, В дорозі, 1959, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.