ЗЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зліпи́ти. На ній [ялинці] золоті та срібні горіхи, зліплені з пряників коники, ведмеді, зайці (Багмут, Опов., 1959, 6); Через місяць, сяк-так опорядивши зліплену нашвидкуруч хату та посіявши трохи збіжжя, вирушив до своїх комонників і Арсен Помело (Добр., Очак. розмир, 1965, 382); Тимко тре рукавичкою зліплені морозом вії (Тют., Вир, 1964, 495).
◊ З і́ншого ті́ста злі́плений див. ті́сто.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.