ЗЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗЛІПИ́ТИСЯ, злі́питься; мн. злі́пляться; док.
1. З’єднуватися за допомогою чого-небудь липкого, клейкого; злипатися. Катруся все ще стояла на місці, а мазь стікала по білій сорочці; червоні обвиванки були цілком чорні, а на плечах стьожки вліпилися в купу (Кобр., Вибр., 1954, 130); Виявилось, що з купи саморобного, чорного та клейкого мила, що зліпилося в груддя, хтось із бійців теж добув золоті речі (Гончар, II, 1959, 74).
2. Заплющуватися, закриватися (про повіки, очі). Вона раптом відчула, що страшенно втомилася, що очі зліплюються і надходять якісь сни… (Забіла, Катруся.., 1955, 143); Тільки, як той сич, лупа [Нечипір] бровами, бо вже очей.. не видно: позападали і зліпилися (Кв.-Осн., II, 1956, 105).
3. тільки недок. Пас. до злі́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 594.